Перша сотня: що встиг зробити Зеленський на початку свого президентства

27 серпня спливають перші 100 днів президентства Володимира Зеленського. За цей час український гарант встиг дати багато обіцянок, показати характер і стиль свого керівництва.

Про те, як минула перша “стоденка” новообраного українського президента читайте в матеріалі “Прямого”.

Традицію давати новому президенту 100 днів започаткував 32-й президент США Франклін Делано Рузвельт. Заступивши на пост глави держави під час світової економічної кризи, Рузвельт був вимушений швидко здійснювати реформи, які в результаті відродили американську економіку. З того часу для багатьох країн світу стало нормою давати новообраному президенту сто днів для того, щоб він міг показати сильні сторони, проявив свій президентський “почерк”. Не є виключенням і Україна.

20 травня 2019 року Володимир Зеленський обійняв посаду президента України. Під час своєї інавгураційної промови новообраний глава держави дав п’ять обіцянок: повернути етнічних українців, які живуть за кордоном, додому, припинити бойові дії на Донбасі, повернути полонених і всі захоплені Росією території, покращення забезпечення військових, а також робити все, щоб українці “не плакали”.

Однак, опитування КМІС показало, що у перші сто днів люди прагнуть від Зеленського:

– зниження тарифів на комунальні послуги;

– законопроектів про зняття недоторканості з депутатів, суддів і президента;

– припинення бойових дій у мирний спосіб (через переговори);

– прискорення розслідування найбільш резонансних корупційних справ;

– зменшення зарплат чиновників;

Більшість із зазначених обіцянок новообраний президент давав під час проведення виборчої кампанії – робив відеозвернення, проголошував у інтерв’ю і під час дебатів. Однак, за перші сто днів з’ясувалося, що далеко не все з обіцяного можна швидко втілити в життя.

Тарифи: на “т” починається, на “повний капець” закінчується

Як виявилось, тарифи – а точніше, їх зниження – становлять для українців найбільший інтерес. Під час передвиборчої кампанії Зеленський прямо казав, що “тарифи – це проблема, яка дуже сильно хвилює українців”, і звинувачував стару владу в тому, що вона, нібито, може, але не хоче знижувати оплату комунальних послуг, оскільки “не буде держава боротися з монополією, яку сама ж і створила”. Зеленський обурювався, що українці мають платити за комуналку від 30 до 50% своїх доходів, тоді як європейці – від 13 до 20%.

Однак, після перемоги “слуги народу” виявилось, що зниження тарифів не входить до компетенції президента. Про цей факт згадав політичний консультант Зеленського, майбутній депутат і ймовірний спікер Верховної Ради Дмитро Разумков на телеканалі ICTV. Дійсно, регулювання тарифної планки залежить не стільки від політичної волі президента, скільки від світових цін на ресурси й енергію.

Пізніше тезу Разумкова підтвердив експерт з енергетики Андрій Герус, який в в інтерв’ю BIHUS.info прямо сказав, що президент жартував з приводу високих цін та тарифи.

“Зеленський безпосередньо ніде не обіцяв зниження тарифів, хоча ми всі розуміємо, і він розуміє, що це є проблемою”, – заявив Андрій Герус, додавши, що “Зеленський жартував про тарифи, що вони високі”.

Також гарант, за словами Геруса, пожартував і щодо “корупційної” схеми Роттердам +, яка, як потім виявилось, є життєво важливою для України, оскільки дозволяє купувати вугілля за найнижчою на світовому ринку ціною.

Однак, під час дебатів з Петром Порошенком тоді ще кандидат у президенти Зеленський гнівно запитував: “Чому в платіжках мінус, а Роттердам плюс?”.

Слова Геруса дуже скоро підтвердилися. Заяви про підвищення тарифів пролунали від “Укрводоканалу”, який через подорожчання енергетики анонсував підвищення тарифів на воду на 20%. Пізніше “Київводоканал” повідомив про ймовірне підвищення тарифів на воду у Києві на 6%. Також до кінця 2019-го Мінекономрозвитку прогнозує подорожчання опалення приблизно на 10%. Водночас низка контрольованих олігархом Коломойським заводів домоглася встановлення пільгових тарифів на електроенергію.

У команді Зеленського звучали пропозиції знизити граничну ціну на електроенергію для промисловості, однак, це фактично означало б знищення всього ринку електроенергії, на впровадження якого в Україні знадобилось два роки.

Недоторканість депутатів, суддів і президента

Щодо потреби скасування депутатської недоторканності й досі ведуться дискусії. Однак, Зеленський обіцяв позбавити народних обранців цього привілею, та й народ, згідно з опитуванням, цього прагне. Тим не менш, в Офісі президента не поспішають із цим питанням. Натомість, процедура імпічменту президента, яка прописана у законопроекті №1098 “Про тимчасові слідчі комісії і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради”, Зеленського не влаштувала, тому цей документ він не підписав.

Щодо недоторканності суддів, то, судячи з останніх рішень, її доведеться ще довго чекати. Недавнє скасування арешту з 415 нерухомих об’єктів компанії “Приватофіс”, яка належить Коломойському, а також встановлення пільгових тарифів для його заводів наводить на думку, що президентському оточенню дуже невигідна суддівська недоторканність, яка б суттєво ускладнила ухвалення таких рішень. Також варто згадати й державний “Приватбанк”, на який останнім часом позивається компанія “Ерлан”, яку пов’язують з тим же Коломойським та його партнером Боголюбовим. А якщо згадати, що авіакомпанія Ігоря Валерійовича була єдиним учасником (і, відповідно, переможцем) тендеру на перевезення президента, то питання недоторканності служителів Феміди набуває ще більшої невизначеності у світлі можливих судових позовів проти олігарха.

Чи були заяви про зняття недоторканності популізмом – питання відкрите. Адже монобільшість “Слуги народу” у новому парламенті дозволить швидко ухвалювати закони, у тому числі й ті, які були обіцяні під час виборчих перегонів. Можливо, справа не у Коломойському та його оточенні, частина якого стала депутатами. Не у виграних, у сумнівний спосіб, тендерах. Не у спробах відсудити “компенсацію” за націоналізацію “Приватбанку”. Однак, фактом залишається те, що за свої перші 100 днів Зеленський не зробив жодних реальних кроків, які б свідчили про його намір позбавити юридичної “броні” депутатів, суддів і самого гаранта.

Припинення бойових дій на Донбасі мирним шляхом

Про готовність говорити про мир на сході України будь з ким, хоч з “чортом лисим”, Зеленський заявив в інтерв’ю Дмитру Гордону напередодні виборів. Згодом, після зустрічі з французьким лідером Еммануелем Макроном Зеленський заявив: “Припинення вогню, звільнення полонених. Це перші речі, які обидві сторони мають зробити”. І, треба визнати, спроба домовитися з “тією стороною” дійсно була.

Головою української делегації у Тристоронній контактній групі в Мінську зробили Леоніда Кучму, який, підтримуючи президента, запропонував не стріляти у відповідь на провокаційні обстріли бойовиків. Сказано – зроблено. Адже Зеленський неодноразово казав, що головне – це перестати стріляти. І Україна дійсно перестала стріляти. Внаслідок такого “перемир’я” лише за один день загинуло четверо українських морпіхів – Олександр Шарко, Сергій Шандра, Владислав Рак і Василь Курдов. Також у полон до бойовиків потрапили вісім українських військових, однак протягом тижня ніхто з команди глави держави нічого не коментував з приводу захоплення українських військових.

Бойовики не припиняють обстрілювати позиції ООС, ігноруючи навіть на дзвінок Путіну, який зробив Зеленський після смерті чотирьох українських військових під Павлополем.

“Я дуже наполягав і дуже просив президента Російської Федерації терміново вплинути на те, щоб та сторона просто припинила ці дії” – сказав Зеленський під час брифінгу. Але, намагання Зеленського пояснити російському президенту, що вбивство українських громадян не наближує наші країни до миру, не дало очікуваних результатів.

Втім, намір президента припинити війну будь-якою ціною є настільки великим, що навіть розмови про жорстку відповідь агресору можуть привести до звільнення. Саме так сталося з представником України у підгрупі ТКГ Романом Безсмертним. Цей політик відкрито критикував дзвінки Зеленського до Путіна, заборону відповідати на ворожі обстріли та рішення відмінити військовий парад на День Незалежності України. Про свою відставку Безсмертний дізнався зі ЗМІ. Натомість у президента пояснили таке рішення тим, що Кучма зараз формує більш ефективну команду.

Ще одною невиконаною обіцянкою Зеленського стало будування мосту на КПВВ Станиця Луганська. Під час візиту до Миколаєва президент заявив: “Ми будемо чекати тиждень, максимум 8 днів, якщо не побачимо демонтажу укріплень з того боку, почнемо будувати міст. Цивільні люди можуть будувати, військові не мають права. Ми пообіцяли людям, що протягом місяця вирішимо це питання”.

Згодом контактна група домовилась про розмінування прилеглих до мосту територій. Українська сторона за кілька тижнів зробила все, що від неї залежало, а бойовики чомусь затягують, не квапляться забирати міни і демонтувати укріплення. Тим часом обіцяний час сплив, а міст так і не збудували.

Бажання Зеленського добитись миру бачать і на міжнародній арені. Після повернення російської делегації до ПАРЄ позиція Європи у врегулюванні українського питання значно пом’якшилась. Про нові санкції й мови немає. Про можливість введення миротворців на Донбас ніхто й не згадує. Натомість постало питання повернення Росії до G-7. Про таку можливість заговорили американський лідер Дональд Трамп і президент Франції Еммануель Макрон. Обидва політики неодноразово вітали мирні ініціативи Зеленського, гарантуючи всіляку підтримку й допомогу в організації мирних переговорів з Путіним.

Розслідування резонансних кримінальних справ, антикорупційна діяльність і “кумівство”

У цій сфері українському президенту також нема чим похвалитись. Замовників вбивства Катерини Гандзюк досі не знайдено, корупційні схеми Медведчука після його обрання до Верховної Ради навряд будуть розслідуватися. Справа розстрілів активістів під час Революції Гідності також не доведена до кінця.

Натомість президент чітко показує, як бореться з “кумівством” у владі.

“Заспокойтеся, не переймайтеся! Кумівства не буде!”, – заявляв Зеленський журналістам, які питали його про те, хто ж займе керівні посади у державних відомствах.

Однак, пізніше виявилось, що сумнозвісне в Україні “кумівство” просто перейшло у новий формат. Адже, на державні посади призначають колишніх бізнес-партнерів “слуги народу”, їхніх друзів та колег з “95 кварталу”.

Так, подругу актриси Олени Кравець із “95 кварталу” призначили у Наглядову раду Нацбанку. Керівник Офісу президента Андрій Богдан є наближеною до Коломойського особою, оскільки працював радником олігарха, коли той обіймав посаду голови Дніпропетровської ОДА. Також “права рука” Зеленського пов’язаний з Андрієм Портновим, главою Адміністрації президента за часів президентства Віктора Януковича. Ще одним показовим рішенням Зеленського стало призначення Івана Баканова на посаду першого заступника Голови СБУ – начальником Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю. Не секрет, що – з 2013 року Баканов був керівником ТОВ “Квартал 95”. Згодом Баканову також були присвоєно звання “лейтенант”. В Офісі президента пояснили, що присвоїли звання Баканову, який жодного дня не служив ні в ЗСУ, ні в інших військових формуваннях для того, щоб він мав можливість отримати доступ до державної таємниці. Однак, для отримання доступу до державної таємниці не потрібно, згідно з законом, жодного військового звання.

Серед інших “кварталівців”, які отримали державні посади, фігурують бізнес-партнер Зеленського Сергій Шефір – нині він перший помічник президента. Крім того, заступниками глави президентської адміністрації стали Сергій Трофімов і Юрій Костюк – також члени команди “квартал 95”.

Дуже показовим стало призначення головою Служби зовнішньої розвідки Владислава Бухарєва – очільника податкової міліції часів президентства Ющенка, нагородженого медаллю ФСБ Росії і близького знайомого Зеленського. За не підтвердженою інформацією, дружина Бухарєва працює в “95 кварталі”.

Окремо, варто згадати, звинувачення “старої” влади у запровадженні “корупційної” схеми “Роттердам +”. Про цей “злочин” Зеленський багато розповідав під час передвиборчої кампанії. Пізніше були відкриті кримінальні справи, висунуті звинувачення. Однак, згодом виявилося, що тарифи для населення від цієї схеми не виросли, а ринкова ціна на вугілля є набагато нижчою для України саме завдяки формулі “Роттердам +”. Завдяки впровадженню цієї схеми Україна змогла спокійно пережити зиму в 2014-му і 2015-му роках.

Як бачимо, боротьба з корупцією та закриття резонансних кримінальних справ не стали предметом гордості Зеленського у перші 100 днів його президентства. Однак, гарант може приїхати до міськради й нагримати на чиновників, обізвати “чортом”, запропонувати продати машину і написати заяву про звільнення. Така риторика допомагає зберігати рейтинг, однак від гучних слів корупція в країні не зменшиться, а питання “хто вбив Катю Гандзюк?” і надалі залишатиметься без відповіді.

Інші обіцянки

Під час інавгурації Зеленський закликав парламент ухвалити зміни до Виборчого кодексу, щоб партійні списки були відкритими. Однак до парламенту Зеленський вніс проект не з відкритими списками, а із суто пропорційною системою і зниженням прохідного бар’єра.

Ще одним обіцяним законом, про який було зазначено у передвиборчій програмі “слуги народу”, був документ “Про народовладдя”. Пройшло сто днів, а законопроект все ще не подали.

Зеленський від самого початку позиціонував себе як “неформального політика”, який добре розуміє простих людей, адже сам з таких походить. Із розумінням він поставився і до “євробляхерів”, яким загрожують великі штрафи за порушення правил розмитнення автомобілів. Так, 17 липня 2019 року Зеленський пообіцяв, що протягом місяця вирішить питання відтермінування штрафних санкцій для власників нерозмитнених автомобілів. Президент звернувся до спікера Верховної Ради Андрія Парубія, що б той скликав позачергове пленарне засідання парламенту. Однак причин для внесення змін у давно ухвалений закон про нові правила розмитнення транспорту спікер не побачив.

Минув місяць, але норми Митного кодексу, згідно з якими передбачаються штрафні санкції за порушення порядку ввезення транспортних засобів на територію України, залишаються чинними й почали діяти з 22 серпня.

За перші 100 днів стало зрозуміло, що питання зміни кадрів є одним з пріоритетних для президента. Звільнення старих і призначення нових голів ОДА можна зарахувати до виконаних обіцянок Зеленського.

У Житомирській області новим главою став, за указом президента, Віталій Бунечко, брат якого займає пост начальника одного з департаментів “Укрнафти”, що входить до сфери інтересів Коломойського.

Ще одна кадрова зміна у Житомирській області пов’язана зі Службою безпеки. 12 серпня президент пообіцяв призначити нового керівника СБУ у цьому регіоні. І вже 19 серпня з’явився указ про призначення на цю посаду Олега Головаша.

Зміна голів ОДА відбулась і в інших регіонах. Так, у Львівські області на цю посаду було призначено Маркіяна Мальського. Новим очільником Закарпаття став Ігор Бондаренко. Головою Івано-Франківщини став колишній менеджер Ахметова Денис Шмигаль.

Дотримався свого слова Зеленський і тоді, коли пообіцяв вирішити питання заборгованості по зарплаті на ДП “Миколаївський суднобудівний завод”. 23 липня “Укроборонпром” відзвітував про виконання доручення президента в повному обсязі. Після цього нарахунки “Миколаївського суднобудівного заводу” було перераховано близько 55 млн грн.

Нові обіцянки від “слуги народу” часто з’являються після зустрічі українського гаранта з лідерами інших країн.

Так, на зустрічі з президентом Туреччини Реджепом Таїпом Ердоганом Зеленський заявив про намір легалізувати роботу казино у п’ятизіркових готелях. Крім того, він пообіцяв, що земельна реформа в Україні буле проведена у 2019 році, а протягом п’яти років в інфраструктуру буде інвестовано як мінімум 20 млн доларів США.

Під час візиту до України прем’єр-міністра Ізраїлю Беньяміна Нетаньягу український президент пообіцяв, що Україна буде виплачувати пенсії українцям, які мігрували до Ізраїлю після 1991 року.

Зв’язок із народом

Свою відкритість і “неформальніть” як політика Зеленський часто підкріплював відповідними діями. Будучи активним користувачем соціальної мережі Instagram президент намагався вести активну комунікацію з українцями. Згодом він зробив відкритий доступ до будівлі Офісу президента і дозволив ходити там у шортах. Пізніше він повідомив про свій намір перемістити Офіс до Українського дому, а у нинішній будівлі зробити музей. Однак, на роботу “слуга народу” їздить на машині, а не на велосипеді, як того чекали виборці.

Іноді неформальна комунікація давала збої. Під час привітання киян з Днем міста, Зеленський зауважив, що столиця пахне липами і шаурмою. Мабуть, жарт вийшов невдалий, оскільки реакція жителів Києва була негативною.

Пізніше глава держави опублікував фото, де він стоїть на трасі й усміхаючись тримає в руці шаурму. Можливо, пізніше стало зрозумілим, що вдале фото було зроблено у невдалий час, адже він їхав до родин загиблих шахтарів у Червонограді.

Хотілося б говорити про діяльність новообраного українського лідера більш детально, але методи публічної комунікації Зеленського дуже ускладнюють сам факт оцінки президентської діяльності. Яскравим прикладом є інцидент у Червонограді, коли Зеленського розпочав перепалку з кореспонденткою “Прямого” Ольгою Заліско. Главі держави не сподобалось зауваження журналістки, що всі очікували президента на спеці протягом дня. У відповідь Зеленський почав вимагати від журналістики купити квартиру, а згодом, щоб керівництво каналу купило квартиру із Зеленським навпіл. Телеканал “Прямий” вирішив не очікувати благодійності Зеленського і сам придбав квартиру родині загиблого гірника.

100 днів відкриттів

За свою “стоденку” Зеленський показав народу, що від президента залежить далеко не все.

Що припинення вогню не може працювати в односторонньому порядку, і перестати стріляти мають насамперед бойовики і російські найманці.

Що дзвінки Путіну не допоможуть повернути ув’язнених українських моряків, і жодного впливу на “ту сторону” також не буде.

Що тарифи не можна зменшити завдяки одній політичній волі. Навпаки, ситуація на ринку зумовлює суттєве зростання цін на комунальні послуги.

Що можна критикувати “кумівство”, і водночас призначати на високі посади бізнес-партнерів і друзів дитинства.

Зеленський неодноразово наголошував, що справжні зміни розпочнуться з початком роботи парламенту, у якому президентська партія матиме абсолютну більшість. Тоді у президента будуть всі важелі для виконання своїх обіцянок і не буде на кого перекладати відповідальність. Але наразі можна констатувати, що більшість обіцянок “слуги народу” залишається невиконаною.