7-8 квітня буде третя річниця від дня, коли бійці «Ягуару», що дислокується у Калинівці, за п’ять хвилин без жертв та пострілів звільнили приміщення Харківської ОДА.

Із нагоди цієї дати ми вирішили поспілкуватись із безпосередніми учасниками тих подій – бійцями спецпідрозділу. Тепер це вже не «Ягуар», а військова частина 3028 Національної Гвардії України.

Сьогодні цей штурмовий підрозділ виглядає інакше: покращена технічна база, відбуваються регулярні набори неофітів до їхніх лав, бійці успішно виконують бойові завдання у зоні АТО.

Vежа приїхала на базу нацгвардійців ще зранку. Тут сильно дме вітер, адже поруч – відкрита територія військового аеродрому та поля. Тишу порушують лише поодинокі постріли: тривають тренувальні стрільби.

На контрольно-пропускному пункті до журналістів відразу ставляться прискіпливо: довго розглядають нас і наші документи, питають про мету інтерв’ю, кілька разів дзвонять «нагору».

Зрештою до нас виходить ставний чоловік років 35-ти, Сергій Крижанівський – начальник групи по роботі з особовим складом. Він також розпитує, яка «мета даного інтерв’ю» та врешті питає, чи ми усвідомлюємо, що військові не дуже люблять говорити про свою роботу зі сторонніми. Запевняємо, що розуміємо та як приклад наводимо нещодавнє інтерв’ю із захисниками Донецького аеропорту.

Врешті з’ясувавши, що ми приїхали не за державними таємницями, Сергій Крижанівський просить зачекати та йде “вмовляти” інших. У результаті поговорити із нами, окрім Сергія Васильовича, погоджуються ще двоє чоловіків: Михайло Дидик – старшина роти на автомобілях, старший прапорщик; Дмитро Рисак – командир стрілецької резервної роти, лейтенант.

Ці троє – саме з тих двох сотень, які рівно три роки тому без жодного пострілу звільнили від сепаратистів приміщення Харківської державної адміністрації. Військова стриманість та педантичність, використання «вузькопрофільних» слів та виразів – протягом всієї розмови.

Наведена нижче розмова – лише перша частина історії калинівського «Ягуару».

«Нам мали допомогти, та врешті все зробили самі»

VежА: Вам вдалося звільнити від сепаратистів Харківську ОДА без жертв та пострілів. У той же час в Одесі вигнання сепаратистів завершилося значно кривавіше. Пригадайте ту ніч, на 8-ме квітня. З чого все почалось?

  • Ми приїхали в Харків задля охорони правопорядку ще вночі, збирались переночувати у військовій частині 3005, – кажеСергій Крижанівський. – Але раптово надійшла команда їхати ближче до Харківської ОДА. Туди ми прибули десь о 5-ій ранку, на площу перед будівлею, там ще тоді стояв пам’ятник Леніну.

 

  • Там ми чекали на прибуття спецпідрозділу ГРУ Збройних сил України, які мали разом із нами штурмувати Харківську ОДА. Вони дійсно прилетіли в Харківський аеропорт, з важким озброєнням. Але брати участь у даній спецоперації без пояснень відмовились. Відтак, командування внутрішніх військ прийняло рішення, що потрібно йти на штурм нашій частині самій. Нашим завданням було звільнити приміщення та закріпитися там, організувати охорону, щоб не було більше провокацій. Що ми й зробили о 6-ій годині ранку.

VежА: Як взагалі все відбувалось?

  • Коли ми зайшли, ніхто з порушників не встиг зрозуміти, що відбувається, – розповідає Дмитро Рисак. – Швидко зайшли окремими групами у кожне приміщення, перекриваючи поверх за поверхом, вкладали їх на землю, вдягали наручники та виводили з приміщення. Вся операція зайняла 5 хвилин.Потім порушників було передано міліції, яка вилучала у них зброю, складала протоколи, документувала все. За тим працівники міліції відвозили їх у райвідділки міліції для встановлення особи та прийняття рішення щодо них.
  • Нашою перевагою була кількість. Сепаратистів всього було 70, нас – 200.

VежА: Як до вас ставились сепаратисти?

  • Цікаво було чути їхні версії про те, хто ми, – пригадує Михайло Дидик. – Коли операція завершилась, ми вийшли на вулицю, де порушників саме оглядала міліція. Хтось із затриманих сказав, що ми – американський спецпідрозділ, і ми не лишились у боргу – почали між собою спілкуватись англійською. Бачили б Ви їхні очі, – сміються чоловіки. – Потім навіть у якійсь газеті написали щось про «американську армію».

VежА: На Вашу думку, як вашому підрозділу вдалося провести операцію без жертв та пострілів?

  • Окрім кількості, було ще дві причини, перша – раптовість, – одностайно кажуть чоловіки. – Ніхто із сепаратистів не очікував, що о 6-тій ранку приїде підрозділ спеціального призначення і буде штурм. Не виключено, що інформація про те, що буде штурм, була, але, вірогідно, порушники сподівалися, що це буде «Беркут» Харківської області.
  • Загалом потреби у застосуванні зброї просто не було. Друга причина – підрозділ наш був професійно підготовлений до виконання подібних завдань: володіння зброєю, швидке пересування, порядок переміщення у будівлі…

VежА: То ваш підрозділ фактично самостійно провів операцію?

  • Там був ще харківський «Беркут», та від них у нашу сторону були лише погрози. Головне нарікання – “Чого ми тут?”, хоча ми фактично виконували їхню роботу. Обіцяли нам, що ми звідти «не виїдемо». Вони нібито «були з народом» – казали, що якщо люди «захочуть в адміністрацію – ми їх пустимо і перешкоджати не будемо». На другий день, після свого роду перемовин, погрози припинились.

VежА: Що було після звільнення Харківської ОДА?

  • Ми з «Беркутом» та міліцією до 22 квітня охороняли приміщення.Працівники міліції казали, що навіть якби сюди прийшли представники Росії, вони їх би теж пустили. А в декого були брати на кордоні, то казали, що ті росіян теж пропустять. Але то були розмови. Ми ж робили свою роботу, показали, що можна тримати позицію та протистояти проявам сепаратизму. Провокацій за той час не було і ми поїхали в Ізюм для охорони правопорядку.

VежА: Що вам було за настільки вдало проведену операцію?

  • Особовий склад був відзначений подяками, грамотами. Деяких ще досі нагороджують. Заохочують найбільш сміливих та активних. Так завжди, навіть під час Другої світової: взяли участь дві тисячі чоловік, та не всіх же нагородили. Одних нагороджують, іншим – дякують.
    Зате нам харківський народ дякував після звільнення ОДА. Хоча перед тим нас вони називали і фашистами, і найманцями. Взагалі були «цікаві» особистості. Найбільш активних провокаторів та підбурювачів ми фотографували.

VежА: Спецоперація тривала п’ять хвилин. Та все ж, який слід ця подія залишила у Ваших спогадах?

  • Знаєте, порівняно із подіями в АТО, ця операція дійсно була відносно легкою. Справді великий слід лишився після мін, що розриваються поруч, та після усвідомлення втрати наших товаришів. Та життя триває і ми готові виконувати свої службові обов’язки різних рівнів.

Невдовзі читайте другу частину інтерв’ю із бійцями військової частини 3028 – про участь у АТО, про тренування з американцями та про адаптацію до життя на мирній території після повернення з війни.

Фото Ольги Мірошниченко та з архіву військової частини 3028 Національної Гвардії України

Источник: Ті, що врятували український Харків: «Ягуар» розкриває таємниці спецоперації – Вежа – Вінницький інформаційний портал